Марія прийшла в сукні незрозумілого кольору. Та ще й будяки красувалися по низу. Фату несла в руці, на ній також пристала якась зелен

На весіллі обов’язково щось трапляється. Те чоловіки б’ються між собою, то інші якісь казуси. Про яких потім довго пам’ятають усі, хто був учасником тієї події. Але на весіллі Михайла і Марії все було зовсім по-іншому. Довго потім згадували, як Михайло і Марія поверталися з весілля. Мабуть, і дітям своїм розповідати будуть. Адже розповісти є про що. Тим більше що учасниками події були не хто інші, як молодята. Михайло і Марія своє весілля вирішили святкувати з розмахом, в ресторані, в місті. Самі вони проживають в селі, вирішили там і залишитися. Не люблять ні Михайло, ні Марія місто. Там постійний рух, все кудись поспішають, автомобілі на дорозі, того й гляди, щоб не зачепили. І взагалі, в місті Марію охоплює тривога. Скільки разів не їздила, завжди неспокійно. Михайла то не турбує, але запах асфальту переносити не може. Інша справа — село. Тиша навкруги, чисте повітря, річка поруч, ліс. Добре думається, сидячи під розлогою вербою.

Звичайно є свої негативні моменти. Працювати доводиться з раннього ранку і поки не стемніє. Але до цього люди в селі звикли. Але коли приходять гості, на стіл є що поставити. Людям з міста і очі розбігаються, дивлячись на той достаток. А ставити є що. Свої птахи, картопелька, овочі, фрукти. Все своє, вирощене з любов’ю. Михайло працює на фірмі свого брата, недалеко від села. Марія по господарству поратися буде. Будинок дістався від батьків Марії, а вони самі переїхали жити в будинок до бабусі. Вона старенька, доглядати потрібно. Зараз мамі легше, не потрібно ходити кожен ранок і вечір. Всі разом, і чоловік допоможе, якщо потрібно. Тому і подарували єдиній донечці великий світлий будинок. Але молоді хотіли святкувати весілля в ресторані, а не в будинку. Коли свято доходило до кінця, гостей додому повезли автобусом, кому в іншу сторону — викликали таксі. Михайло з Марією і батьками виходили з ресторану останніми. Напружений день. Марія мріяла тільки про одне — швидше дістатися додому. Їх взявся відвести двоюрідний брат Михайла. Живе сам у місті, але машина є. Тому погодився доставити прямо до будинку.

Батьки поїхали на таксі. Коли виїхали за місто, машина брата початку фиркати. Якраз на середині дороги, а залишилося доїхати кілометрів десять; машина зупинилася повністю. Якраз в такому місці, де немає зв’язку. Не сидіти ж до ранку. Михайло з Марією вирішили йти пішки. Брат залишився охороняти машину. Що для них десять кілометрів? Марія в весільній сукні, на високих підборах. Спочатку так швиденько, підтягуючи плаття, щоб не забруднити. Але кілометра через два напружений день дався взнаки. Далі йшла боса, плаття тяглося позаду. Вирішили скоротити дорогу і піти навпростець. Вже розвиднілося, коли замучені молоді з’явилися на своєму подвір’ї. Марія прийшла в сукні незрозумілого кольору. Та ще й будяки красувалися по низу. Фату несла в руці, на ній також пристала якась зелень. Коли їх побачила сусідка, ледь не впала зі сміху. Ось відсвяткували весілля з розмахом, особливо — його завершення.