Мій Чоловік Старший За Мене На 20 Років. У Шлюбі Ми З Василем Прожили Майже 5 Років. Тільки Зараз Я Розумію, Як Помилилася, Коли Не Послухалися Своїх Батьків

Мама була проти нашого весілля, вона ще тоді розуміла те, чого я не хотіла бачити у Василеві. Познайомилися ми з Василем в кафе. Йому було сорок років, мені двадцять, але я виглядала старше за свої роки, а він молодший. Василь працював у приватній будівельній фірмі. Зізнаюся чесно, спочатку я думала про гроші. Він дарував дорогі подарунки, водив в ресторани. Познайомив з друзями. Зі своїми подругами я його не знайомила, соромно було. Але подруги якось швидко відпали. Мені куди цікавіше було з ним в ресторан сходити або більярд, або боулінг, ніж з ними в кафешку. Мама звичайно була проти весілля, але ми все одно одружилися. Батько скрипів зубами, але змирився. Василь обіцяв онуків, я червоніла. Так ми прожили кілька років. Василь був якийсь байдужий до всього, в ньому не було ні тепла, ні душевності. Він ніколи не міг поговорити зі мною щиро. Таке враження, ніби ти живеш з чужою людиною.

З моїми родичами і друзями він спілкуватися відмовлявся. Коли рідня нас запрошувала в гості на свята, він ніколи не хотів їхати, я завжди їздила сама. Він говорив, що моя сім’я йому не цікава, і було б краще, щоб я сама з ними менше спілкувалася. А через час я зрозуміла, що чекаю дитину. Думала, що все зміниться, але Василю дитина була потрібна так само, як і дружина. Так, він водив мене по ресторанах і показував друзям, але я вже розуміла, що дружина йому була потрібна як статус. Ми ні в чому не потребуємо, ось, напевно, тому я з ним ще живу. Дитина ходить в приватний садок, я не працюю, інститут я так і не закінчила. Заводжу розмову, щоб відновитися в інституті і довчитися, каже, навіщо мені це треба. Все в ньому вже дратує. Все. Як їсть, як каже, як одягається, ну все на що не глянь. Сама себе загнала в кут, а тепер не знаю, як вибратися. А кажуть: головне, щоб добрим був сім’янином. Він таким і є, але щастя від цього я не маю.