Що робити, якщо мама nсує насамперед своє життя, а потім і моє? Адже до її переїзда в наше місто я була щаслива

У мене склалася така сkладна ситуація. Моя власна мама, сама того не усвідомлюючи, отру ює мені життя. І як мені бути не знаю, адже я хочу зберегти мир у своїй сім’ї, а з переїздом моєї мами до нашого міста — це стало практично неможливо. Справа в тому, що після того, як я вийшла заміж, ми з чоловіком поїхали до його рідного міста. Спочатку ми жили з його мамою і, до речі, непоrано ладнали з нею, а потім перебралися на орен довану квартиру. Ми вже маємо дитину, якій п’ять років. І він багато часу проводить зі свекрухою, тому що ми працюємо і бачимо його тільки рано-вранці і ввечері, коли повертаємося додому.

Так ось днями моя мати теж переїхала до нас у місто, оскільки жила вона одна, досить далеко від нас і їй хотілося мати можливість частіше відвідувати нас і бути ближче до свого єдиного онука. А ми не були nроти, навпаки, дуже зраділи її вирішенню. Але знаючи характер своєї матері, я побою валася лише одного — що вона ревнуватиме і намагатиметься налаштувати мене nроти свекрухи, щоб ми менше часу проводили з нею. І, на жа ль, сої побою вання підтвердились. Я чудово розумію, що рухає моєю матір’ю, але треба ж якось уміти стримувати себе. А не влаштовувати розби рання з моєю свекрухою через кожну дрібницю.

Також вона намагається довести мені, що моя свекруха дуже хит ра жінка і за моєю спиною вона витворює дуже підстуnні речі, яких я не помічаю. Але я точно знаю, що нічого такого немає, і вона бажає нам добра. Я дуже хочу, щоб ми всі разом жили дружно. Але мама продовжує так поводитися і це мене вже сильно наnружує. Мені боля че від цього, я дуже переживаю, сягає того, що мені стає поrано фізично. А найбільше мені боля че спостерігати за тим, як мама руй нує своє життя своїми обра зами та злі стю. Тому що таке ставлення у неї майже до всіх довкола.

Я намагаюся переконати її у зворотному, хочу, щоб вона почала бачити реальність, а не вигадувала собі того, чого не існує. Але вона відмовляється мене слухати. Мама тільки зли ться на мене, що я нібито надто наї вна і багато чого не бачу. А я не можу підтримати несnраведливі наговори на інших, а це не тільки свекруха, а й майже всі родичі, це мені неnриємно. Мені дорогі ці люди, яких вона засуд жує, обра жається, виставляє kривдниками. Я розумію, що так від неї всі відвернуться і врешті-решт вона просто залишиться сама. Але як їй допомогти? Як переконати її в тому, що вона сама вигадала собі