Скільки можна експлуатувати людей похилого віку? Бідолашним бабусям навіть на пенсії спокою немає

Людмилі Петрівні вже була досить літня жінка, їй було сімдесят років. Так вона була енергійною та активною, але у неї також були і серозні захворювання, які не давали їй спокійно насолодитися своїм виходом на пенсію. Її турбували сильні болі в спині та постійні стрибки тиску. А тут ще й онуки, які завжди виводили її зі стану емоційної рівноваги. У Людмили Петрівни була доросла дочка. Вона вийшла заміж і народила двох хлопчаків, одному з яких виповнилося чотири, а другому п’ять років. Подружжя працювало на кількох роботах, щоб зуміти прогодувати всю сім’ю. Вони працювали день і ніч, не покладаючи рук, але грошей все одно не вистачало. Тому вони, як і багато хто набрали кредитів, але не подумали, як і чим закриватимуть їх. Так спочатку пару днів на тиждень, донька відвозила своїх дітей до бабусі, щоб вона за ними наглядала, а потім і почала це робити щодня.

Зрозуміло, що за такого фінансового стану вони не могли дозволити собі няню, тому їй і доводилося йти на цей крок. Але ж і ця бідна жінка ні в чому не була винна. А за фактом вона мучилася разом із ними. До того ж, замість того, щоб дякувати їй, вони ще й обурювалися, мовляв, хіба важко посидіти з онуками, допомогти таким чином молодій сім’ї? Все одно ніде не працює, вдома сидить. І скільки б Людмила Петрівна не намагалася донести до них, що хлопчики дуже неслухняні та галасливі, вони вдавали, що не розуміють, про що вона. Справа в тому, що ця бідна пенсіонерка, через свій вік та обмежену мобільність, впоратися з онуками не могла. І оскільки в неї і так здоров’я було ні до біса, то від їхніх викидок їй стає ще гірше. Виходить, що допомагаючи своїй дочці, вона губила своє здоров’я і власними руками закопувала себе.

Так як діти не ходили навіть у дитячий садок, то її дочка щоранку привозила дітей до неї і їхала на роботу, а приїжджала за ними лише десь об одинадцятій годині. А потім наступного ранку рівно о сьомій тридцять вони вже тут як тут. Якось терпець жінки урвався, і вона вирішила подивитися на реакцію своєї дочки, якщо вона не відчинить їм двері вранці. І ось коли дочка привезла хлопчиків до неї, вона довго дзвонила у двері, а потім зневірившись залишила дітей біля дверей, а сама пішла на роботу. Бідолашна жінка була просто в шоці від вчинку доньки. І після того, як почекала хвилин десять, сподіваючись, що дочка за ними повернеться, не витримала, відчинила діткам двері і впустила їх.