Відкривши ковдру породілля не могла повірити своїм очам. Це хлопчик Де моя дівчинка?

Молода мама взяла люльку з дитиною і зблідла. Гарний конверт, великий бант, за дверима — численні рідні. Тільки ось у конверті був чужий малюк — мамі достатньо було одного погляду, аби це зрозуміти. Людмила обережно поклала малюка на стіл і почала його роздягати. Медсестра роздратовано запитала у неї, що вона робить — мовляв, виписна зала одна, а у відділенні своєї черги на виписку чекає ще кілька людей. Людмила нічого не відповіла, тремтячими руками стягнула з малюка памперс і незрозуміло подивилася на медсестру: — Це хлопчик. А де моя дочка? Негайно поверніть мені мою дитину! Роздратування медсестри як рукою зняло: вона побігла у відділення, а за кілька хвилин униз спустилася завідувачка з донькою Людмили на руках. Вона почала вибачатися та пояснювати, що цей хлопчик теж готується до виписки. Точніше – для переведення до будинку малечі, бо його мама відмовилася від сина.

Людмила не стала лаятись, взяла доньку і пішла до чоловіка. Здавалося б, святковий день, але у молодої мами не виходив з голови той маленький хлопчик, якого відвезли до дитбудинку. Увечері чоловік спитав у неї, що сталося — вона розплакалася і все розповіла йому. А вже за три тижні вся велика рідня зібралася ще раз — з нагоди приїзду додому ще одного нового члена сім’ї – Максимки – того самого хлопчика, якого ледь не віддали молодим батькам замість дочки. Вони подумали, порадилися з батьками, отримали одностайне схвалення — мовляв, де один, там і другий, упораємось. І ось тепер у їхньої дочки з’явився братик. Тільки от коляску довелося купити іншу – для двійнят!