Аня не стала підвозити доньку Тані до школи, хоча остання робила кілька років. Але під час лиха, Аня раптом згадала про давню подругу

Таня та Аня виросли в одному дворі. Дві подружки завжди були разом. Обидві вийшли заміж, обидві наро дили доньок майже в один місяць. Загалом, настав час, коли доньки пішли у перший клас. Дівчата навчалися в одній школі та в одному класі. До школи вони добиралися разом, їх везла мати Таня. Аня пропонувала гроші за бензин, але та лише сміялася і казала, що не треба! -Коли ти купиш машину і сядеш за кермо, то возитимеш наших дочок. Час минав, доньки вже не були подружками, але Таня продовжувала їх відвозити. Їй було не складно, тим більше вона була досвідченим водієм, стаж у неї був добрий, 10 років. Минуло 6 років, дівчата вже підросли.

А Таня влаштувалась на іншу роботу. Возити дітей вона вже не могла; вранці донька діставалася транспортом, а ось назад було трохи складніше. Зима, швидко темніє, мама часто nереживала, як добереться дочка до будинку. Так і Аня nереживала; вона зустрічала дівчат на зупинці, і говорила їм, щоб діти не звернули з маршруту. Нещодавно Аня таки здала на права і сіла за кермо новенького авто. Але возити вона стала лише свою дочку. Зрозуміти її можна було: вона водієм недосвідченим ще була, не хотіла наражати на небезnеку чужих дітей.

Пізніше вона вже добре знала маршрут від школи до будинку, почала підкидати подруг доньки, які живуть дорогою додому. Але так сталося, що одного дня, коли вона їхала за донькою до школи, потраnила у Д Т П. Вона трохи постраж дала, але на допомогу покликала маму, бо не могла ходити, нога була сильно трав мована. Цього дня до Ганни прийшла її подруга Таня. І Аня попросила її про одну послугу: -Візьми Катю до школи з собою. За бензин я заплачу. Я дуже хви лююся, бою ся відпускати одну. Батько у відрядженні. З цього дня додому Катю постійно забирає тітка Таня. Аня ж поки що бої ться сідати за кермо.