Всі довкола змушували Ларису наpo дити, запевняли, що з’явиться материнський інстинкт. Нічого хорошого з того не вийшло

Лариса сиділа за телефоном та грала на ньому в ігри. Її маленька донька Анечка полазила довкола мами. Кішка Дуня облизувалася біля дитини. Маленька Анечка хотіла погладити кішку, але та загострила пазурі і злегка подряпала дівчинку. Донька почала плакати: -Ну не реви, подряпина маленька, зараз все пройде, — сказала Лариса, не відриваючись від телефону. Анечка продовжувала плакати. На ніжці з’явилася рожева смужка від кігтів кішки. Коли плач став нестерпним, Лариса взяла дочку в одну руку, кішку в іншу. Потім повіяла доньці на ранку, а кішку замкнула на балконі. Анечка продовжувала плакати, і Лариса залишила її в манежі, сама пішла на кухню. Незабаром чоловік прийде, треба вечерю готувати. Щоб не чути ревіння дитини, Лариса ввімкнула музику у навушниках. Після народження доньки вона зовсім не відчувала ніякого материнського інстинкту, про який всі твердили.

А познайомилася Лариса зі своїм майбутнім чоловіком випадково. Дівчина все дитинство любила грати у піратів із місцевими хлопчиками. А коли виросла, то вивчилася на гіда. Щоправда у туристичній компанії їй поки що виділили посаду продавчині квитків. Якось прийшов до неї один юнак з якоюсь фіфою. Вони зовсім не гармонійно виглядали разом. Вони купили путівки на море і також пішли пафосно. За кілька днів хлопець повернувся, щоб здати квитки. Мабуть, із фіфою нічого не склалося. Натомість склалося з Ларисою. Хлопцем виявився Антон, власник автосервісів у місті. У них швидко закрутився роман і незабаром пара одружилася. І тут почалося: -От я все чекала, поки син одружується. Тепер чекаю, коли ж онуки підуть, — почала свекруха -Дочка, тобі майже 30, а дітей все немає. Ти б задумалася нарешті, а то потім буде пізно. Ще згадаєш мої слова. -Діти справжнє щастя.

Ось народиш і все одразу зрозумієш. Тільки зважуйся вже швидше. А то наші дітки ростуть, а в тебе взагалі немає, — говорили всі подруги. Після року спільного життя вирішили Лариса з Антоном завести дитину. Хоча Лариса ще сумнівалася в такому рішенні, але все давили. Вагітність проходила неспокійно. Ларису дратувало ворушіння у животі, самі пологи були диким кошмаром. Після пологів подружки почали розпитувати: -Ну Що відчуваєш? З’явився материнський інстинкт? -Відчуваю, що спині полегшало без цього живота. Увечері прийшов Антон із роботи. Лариса вже приготувала рибу і чекала на чоловіка біля столу. Але Антон пройшов у кімнату до Анечки. Бідолаха лежала в манежі і тихенько плакала, трохи засинаючи. Антон взяв дитину на руки і пішов у дитячу. -От якби не змушували мене народжувати, а я сама вирішила б через пару років, можливо, все було б інакше. Добре, що хоч Антон чудовий батько, — думала Лариса.