Діти про дали її квартиру, щоби не брати іп отеку. Квартиру не купили, жінку виставили за поріг і що їй тепер робити?

Катерина поралася з городом і раптом, почувши голос доньки, вона насилу встала і трималася за поперек. — Мамо? Ти вдома?». «— Так, доню, я на городі». Дівчина попрямувала у бік городу, а до Катерини вже біг її онук з метою обійняти свою кохану бабусю. Вона радісно обійняла онука, міцно-міцно. «— Мамуль, я тобі продукти принесла, ходімо на кухню, глянеш». Коли жінка спробувала випростатися її спину защемило, вона охнула, а дочка захвилювалася. Пізніше, коли їй полегшало вона пройшла на кухню і побачивши кількість пакетів обурювалася, адже хто стільки їстиме. У дочки з матір’ю стосунки були не найкращі, якщо бути чесними. Після того як Маша загоїлася самостійним життям їхня довіра один до одного похитнулася. Катерина думала, що донька приїхала не так. Пізніше вони всі разом поїли, а Саша награвшись ліг спати, заснув швидко, бо свіже повітря дуже корисне для сну. Коли вони залишилися одні Маша, акуратно відкрила тему розмови. Катерина чекала на це і попросила дочку вже сміливіше говорити, бо й так усе було зрозуміло.

Маша зніяковіла, але видала ситуацію. Значить, чоловік Машки — Вадим, хоче другу дитину і тому їм потрібна більша квартира. Катерина спочатку зраділа за вирішення дітей, але потім серце стиснулося, тоді вона зрозуміла, до чого веде Маша. «Мамо, у нас кредит за машину все ще є, а іпотеку брати не вигідно. Хочемо цей будинок продати, а ти у нас житимеш, у місті, у своїй кімнаті та з усіма умовами, он навіть спина у тебе болить, не доведеться відрами воду тягати, а город не потрібен, продукти нині є скрізь!». Катерина одразу почала говорити, що магазинне не порівнянне зі своїм, а донька перебила матір, умовляючи її, що, мовляв, будинок старий, поблизу ні лікарів, ні лікарні, нагадала про смерть сусідки її та чоловіка… Катерина намагалася пояснити дочці, що тільки заважатиме, але розуміла, що в чомусь дочка має рацію, проте з рідним будинком розлучатися не хотілося, де ще навіть її батьки жили. Після цієї розмови з дочкою Катерина дуже багато думала, зважувала всі «за» та «проти».

Коли Маша прокинулася, Катерина вирішила її порадувати звісткою, що згодна на продаж та допомогу молодим. Поки Маша та Вадим продавали свою квартиру будинок Катерини був уже проданий, вона жила у свого сина у квартирі і чекала доки молоді куплять свою нову житлоплощу. Катерина намагалася себе умовити, що її рішення було вірним, та й озиратися вже не можна. Маша під кінець зими народила дочку, радість у домі була! Катерина повсюдно допомагала дочці. Все йшло своєю чергою, мала росла, Маша працювати стала, Саша або грав на ноутбуці, або з друзями гуляв. А Катерина не могла сидіти склавши руки і завжди щось робила по дому. Тільки ось Маша працю матері не цінувала і засуджувала її за кожну дію, яка була не за Машиними правилами. Мовляв, після матері в будинку нічого не знайти, хропе, телевізор завжди гучний. Катерина не знала, що робити, вона вже доросла жінка, одного разу навіть чайник забула включений на плиті і той згорів, вона одразу ж сказала, що купить новий, одяглася та пішла, а донька навіть не зупинила її.

Купивши чайник, вона повернулася, почула розмову зятя та дочки. Дочка на всю хаяла мати, а зять намагався захистити жінку, мовляв вік, нічого такого немає, вона допомагає скільки може. Катерина раптово заговорила: «Я тобі все віддала, але перш за все попередила, що таке може бути! Рідна мати більше не потрібна?! Вони з Машею стали один на одного піднімати голос, і Катерина зібрала речі, поїхавши до сина. Той теж зустрів її не дуже привітно. Виявляється, Маша просила його, щоб мати іноді жила в брата. Катерині стало ще важче дихати. Вона залишилася цієї ночі у сина з невісткою, а на ранок, коли всі пішли, вона написала листа, що краще буде в чужих жити, ніж залишатися чужою серед рідних. І поїхала до своєї сусідки, баби Ніни, яка жила сама і допомога їй часом була потрібна, от і подумала Катерина, чому б і ні. Катерина проходила повз будинок свій, у неї серце защеміло, нічого не змінилося зовні.

А на порозі сидів чоловік, чистив рибу від луски, вона тоді згадала свого чоловіка, якого лаяла за це, бо луска залишалася на черевиках, а потім по всьому будинку розносила її. Від спогадів про чоловіка на очі накотилися сльози, адже якби він був живий, вони б зараз без дому не залишилися. Чоловік, помітивши Катерину, запитав: «— Ви до мене?». Жінка глянула на нього сумно і похитала головою. «— Це раніше мій дім був, а я до Баби Ніни йду». Чоловік відклав рибу і сказав, що баба Ніна померла вже майже півроку. Катерина впала в шок, чоловік підійшов до неї і провів до ганку, адже на вулиці було холодно, і вона промокла від легкого дощу, що морозить. Коли вона увійшла до будинку, то побачила, що там нічого не змінилося, все на своїх місцях, наче будинок чекав на неї. Тоді чоловік заговорив, що рідко тут буває і переважно у місті живе, робота не випускає, запропонував Катерині жити тут і, що йому буде приємніше приїжджати в теплий будинок, сповнений життя. Потім розповів, що давно втратив своїх рідних, зовсім один живе. Катерина роздумувала, але погодилася, краще вже під своїм рідним дахом, ніж поневірятися з дому в будинок.