Подруга запропонувала мені роботу — треба було доглядати старого. Я погодилася, але потім гірко пошкодувала про це

Знайома зателефонувала, сказала, що знайшла мені роботу, зарплата хороша. Довго не наважилася, але нарешті поїхала. Господиня мала мені зустріти, але нікого не було. Брала таксі і поїхала до їхнього заміського будинку. Мала платити за таксі дві тисячі карбованців. Зателефонувала до домофону, двері відчинилися, але знову ніхто не зустрічає. Пішла доріжкою до дверей величезного будинку, постукала. Відчинила двері гарна жінка похилого віку. У довгому халаті, з сигаретою у мундштуку, як у вінтажному кіно. Я попросила грошей, щоби розплатитися з таксистом. -Ви що, не заплатили? Віддала дві купюри. Потім показала мені будинок, мою кімнату, познайомила з татом. — Пилипе Павловичу, прошу любити і шанувати. Тату, вона залишиться з тобою, доки нас не буде. Вона віддала мені папір, де було написано, коли треба ліки давати, коли готувати, що робити.

Але грошей не лишила. Сказала, що все необхідне є у холодильнику, а хліб та молочні продукти привозитиме сусід. А щодо зарплати вона сказала, що заплатить мені 370 гривень на день після завершення роботи, а подруга говорила про більшу суму. Але, бо вже приїхала, лишилася. Дід був міцним попри вік. Сам вставав, одягався, їв, сидів, дивився телевізор. Через тиждень він підвівся вранці і не впізнав мене. Почалися м’язoві 6олі, він не міг навіть підводитися з ліжка. Я не могла його залишити ні хвилини. До господині не могла додзвонитись, зателефонувала всім знайомим, сусідам, телефони яких вона залишила. Вони теж стали дзвонити ім — тиша. За тиждень моїх мук дід ոомер. Покликала сусідам на допомогу, зателефонували куди треба, все організували.

Я без дозволу господині взяла з підвалу пляшку вина, напилася і заснула мертвим сном до ранку. До господарки додзвонилися сусіди, повідомили новину, але вони не поспішали повернутись. Повернулися за кілька днів, віддали мені до рук зарплату, як домовилися, 370 гривень за день. — Ми домовилися, коли він був здоровий. Мені довелося попітніти, коли йому стало погано, та ще й займатися всіма необхідними справами після його смepті. — Ну, ви не так ոогано провели час, як кажете. Чи не ви спустошили пляшку дорогого вина? Виїхала я звідти вся злa. На себе, на цю літню жінку, і на подругу, яка дала порожні обіцянки. Правду кажуть люди, чим багатшими, тим жаді6нішими.