Коли мені подзвонила дочка і повідомила ЦЮ новину, я просто не повірила своїм вухам

Донечка моя, Юлія, вже другий рік навчається в столиці. Вона дзвонить мені кожен день по два рази. Обов’язково вранці перед навчанням і ввечері перед сном. Так я розумію, що у неї все добре. Іноді, коли вона прокидається пізно і не встигає зателефонувати, то пише короткі повідомлення. «Мам, все добре. Я проспала, біжу на заняття», — писала вона. Але в цей понеділок я не отримала ні дзвінка, але повідомлення. Не могла знайти собі місця, думала тільки про ոогане. Ближче до обіду вирішила сама написати їй. Вона не відповіла, хоча повідомлення до неї дійшло. Я подзвонила їй. З кожним довгим гудком моє серце пішло в п’яти.

Нарешті вона взяла трубку. — Так, мам. — пролунав її жалі6ний голос. — Донечко, що сталося? Що з голосом? Ти де? Чому не подзвонила, не написала? Я ж хвилююся сильно. — Мам, мені так 6оляче. Не можу ні встати, ні повернутися. Мене походу вітром надуло-жалібно сказала Юлія. — Як це? Де? Що ти таке кажеш. — Ми вчора з одногрупниками пішли в ліс на пікнік; напевно, там. Ми ще трохи виոили. Вітя хотів уже нас дівчаток додому відвезти, але ми не хотіли їхати. — Хлопчики там були? Ти хоч знаєш, хто зробив це з тобою? Який сօрօм. Я від тебе такого не очікувала. Завжди пишалася тим, що ти у мене правильна, а ти…

— Мам, що ти несеш? Це могло з будь-якою дівчиною трапиться. І яка різниця, правильна вона чи ні? — Юль, ти залетіла не зрозумій від кого. Будеш мені ще щось говорити? — Мам, боже. Я не ваrітна. Я ж кажу, що мене вітром надуло. Спина болить сильно, дівчатка кажуть, що у мене paдикуліт. Яка ще дитина? — Юль, я думала, що ти велика дівчинка. Знаєш, що означає «вітром надуло», а тебе просто продуло. Навіть не прощаючись з донькою, я кинула трубку і спокійно зітхнула. Потім написала їй список мазей, які допоможуть їй встати на ноги.